Діти по 4500 гривень за кожного або судові тяжби за щасливе майбутнє

Як інвестори будівництва намагаються передати дитячий садок в комунальну власність

Перший сучасний дитячий садочок з басейнами, гірками, яскравими меблями та іншим облаштуванням за останнім словом техніки, який повинен бути  переданий в комунальну власність міста Ірпінь, мав би стати взірцем для інших будівельників як треба розвивати соціальну інфраструктуру.

Budivel - sadik1

Та сталось не так як бажалось. Будівельна ідилія п’ятьох власників переросла у сварку. Причиною стало небажання одного із співвласників із найменшою долею, передати садочок на баланс міста.

Жителі новобудов «Суворов»,  «Київський» та  «Янтарний», які сподівались отримати місце у державному дитячому садку, що поряд з їх домом, мають сюрприз у вигляді приватного закладу із щомісячною платою за одну дитину в розмірі 4500 гривень. Та замість того, щоб дізнаватись на яких підставах їх ошукали завдяки рекламним оголошенням при купівлі житла, покірно стали платити.

Частина співвласників цього дитячого садка, що розташувався в місті Ірпінь за адресою вул. Суворова, 1ш, неодноразово намагались вирішити питання передачі його до комунальної власності шляхом домовленостей, та все марно. Вирішити питання в судовому порядку, вони не мали можливості, адже в якийсь період виявили відсутність оригіналів документів, де і як їх шукати достовірно не знали.

Через деякий час, стало відомо, що дитячий садочок, все ж таки працює,  без згоди та відома інших співвласників.  І там можуть знаходитись оригінали зниклих документів. З’явилась надія на вирішення питання у судовому порядку.

На сьогодні, вирішенням спору займається Київський окружний адміністративний суд під головуванням судді  Балаклицького А.І.  Під час розгляду справи, з’явилося багато цікавих подробиць,  а саме:

Виявляється, дитячий садок був захоплений та майбутнє його вже вирішене. Це відбулось тихо, по щурячому. За досить простою схемою розводу, Ігор Вишняков – один з керівників підприємства забудовника, приховуючи майбутні свої плани, запросив до будівництва садочка приватних інвесторів розповівши при цьому про свою благу мету — дати дітям шанс на щасливе майбутнє.

f_19852501361385977944

Після завершення будівництва та введення в експлуатацію, без відома інших співвласників будівлі, маючи у власності найменшу частку, І. Вишняков передав в оренду усю будівлю садочка підприємству, директором якого є його син. Відомо, що навіть були пошуки кредитора під заставу дитячого садка. Та тут йому стали на заваді інші співвласники.

Яким чином (відповідно до встановлених норм законодавства чи ні?) повідомляють відсутніх учасників по справі про призначення засідання на 2.01.15 року на 8:00 ранку, якщо попереднє відбувається 31.12.14 року о 9:00 ранку?

Відвід судді стороною відповідача, нічого не дав. Пошуки справедливості зайшли в глухий кут. А висвітлення процесу журналістами сильно дратує представника ТОВ «БГМ  ЛТД» . Тому під час судового процесу це дратування  переростає у потасовки.

https://www.youtube.com/watch?v=yohvJmOmk7M


Так само по тихому, ТОВ «БГМ ЛТД»  намагається позбавити права власності інших співвласників майна подаючи відповідні позови до суду.

Наскільки правосудно розглядатиметься ця та інші справи, нам ще належить дізнатись. А ось за відвідування дітьми садочку доводиться вже сьогодні розраховуватися не за державними цінами.

спеціально для «Нашої версії»

Банківські пацюки та хабарі

Я. АВРАМЕНКО - СПІВГОЛОВА ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ НБУ - ПРОПОНУВАЛА ХАБАРІ ЖУРНАЛІСТАМ?
В продовження теми очільників Громадської ради при Національному банку України, з матеріалів колег журналістів з'ясувалося, що Ярослава Авраменко, до того як стати членом сумнозвісної ради, працювала помічником та кандидатом в народні депутати Руслана Сольвара і не гребувала пропонувати хабарі навіть журналістам.
Чи не за протекцією самого Р. Сольвара, вона пройшла до Громадської ради?
Щоб розвіяти сумніви, нами було надіслано прохання про отримання інтерв'ю. Чекаємо.

Не можеш побороти свого противника — треба його очолити!

Не можеш побороти свого противника — треба його очолити!

Так можна перефразувати відоме висловлювання класика, по відношенню до тимчасової комісії громадської ради при Національному банку України, що займається врегулюванням ситуації з валютними позичальниками банків.

Коротко про проблему.

Більшість споживчих кредитів були взяті громадянами нашої країни в 2006 — 2008 роках, на піку стабільності, стрімкого росту споживання та низького курсу долара (4-5 гривень за долар). Чи не більшість діючих в країні банків, мали іноземних власників, а отже мали доступ до іноземних кредитів за мінімальні відсотки. Складалася ситуація, коли банківські установи свідомо переконували потенційних позичальників отримувати кредити саме у іноземних валютах, а керівництво держави (Ющенко, Тимошенко) запевняло у подальшій стабільності та процвітання. І це все при тому, що весь світ вже поглинула фінансова криза, великі системні банки банкрутували, позичальники залишались без житла, тощо.
Маючи заробітну плату в 10-15 тис. гривень, пересічний середній клас, який не бажав платити за «зйомне» житло, а платити за своє, з радістю влазив в кредит на 10-20 років у валюті, за відсотковими ставками, вдвічі нижчими ніж у гривні. Гідна заробітна плата дозволяла не тільки виплачувати кредит, а й погашати його достроково, сплачуючи два і три платежі наперед.
І ось, середина 2008 року, курс підскочив до 8 гривень за долар, а в 2013 року, він склав вже 10 гривень за долар.

ФОТО 1
фото1


Станом на час написання цієї статті, курс долара наближається до відмітки у 20 гривень, а за повідомленнями ЗМІ - уряд хоче закласти в бюджет 22 гривні за долар (http://www.pravda.com.ua/news/2014/12/16/7052203/). 
Дикий, не побоюсь такого слова, ріст курсу валюти поставив позичальників не просто не межу виживання, а навіть в положення раба. Коли заробітна плата залишилась в кращому разі на тому ж рівні, а платіж за кредитом виріс в більш як три рази.

ФОТО 2
фото2


Придбати валюту в обмінниках не можливо, гарантовані головою НБУ Гонтаревою В.О. 200 доларів на руки не продали навіть особисто їй (ЗМІ: http://www.segodnya.ua/economics/finance/gontareva-ne-smogla-kupit-200-v-banke-558206.html).
Натомість, колекторські відділи банків активізувалися та активно проводять психологічний тиск на позичальників, доводячи інколи до самогубства. Іноземні банки, покидаючи український ринок продавали за безцінь свої філіали, а ті хто залишався — чистили кредитні портфелі, продаючи пул з кредитними позичальниками за 5% від заборгованості. При цьому жодному позичальнику не було запропоновано погасити його кредит навіть за 70%.

Фейсбук як початок революцій.
Критичне положення речей змусило позичальників шукати шляхів виходу з ситуації та об’єднуватися один з одним. Все почалося з Фейсбуку. Позичальники спілкувалися один з одним, створювали спільноти, просили у “гуру” з питань споживчих кредитів допомоги (Стрельников М., Кравець Р. тощо).
Маючи напрацьований досвід Євромайдану 2013-2014 р.р., спільноти швидко поширилися, наповнювалися новими учасниками, обговореннями. Одна з найактивніших спільнот на час написання статті налічує близько 10 тисяч учасників.
До проблем кредитних позичальників намагалися долучитися політики, що якраз перед виборами до Верховної Ради восени 2014 року хотіли були ближче до народних проблем та набрати підтримки електора. Одним з таких був Микола Рудьковський, один з авторів Закону “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”. Не зважаючи на значне послаблення тиску на позичальників після цього Закону, електорат не оцінив вклад депутата та до нового складу Верховної Ради він не пройшов.
Позичальники заявляли все більше і більше вимог, від переведення валютних кредитів за курсом на час укладання договору, списання усіх нарахованих штрафів та пені до масового бойкотування оплати, що позбавляло банки надійного та дострокового доходу.
Такого повороту подій банкіри допустити не могли. Відсутність надходжень від позичальників та неможливість стягнути заборгованість за рахунок заставленого майна в судовому порядку, позбавляло їх стабільного розкішного марнотратного життя.

Не можеш побороти свого противника — треба його очолити!

Єдиним способом, якимось чином поліпшити становище позичальника у зв’язку з різким підняттям курсу валют, було внесення змін до законодавства та чітко відрегулювати відносини.
І тут позичальники наштовхнулися на найбільший камінь спотикання — більшість у Верховні Раді бізнесменів були банкірами, або контролювали їх діяльність. І прийняття будь-яких Законів на користь позичальників — означало зменшення доходів депутатів.
Критична маса позичальників, що вийшла на мітинги та протести, жваве обговорення у соціальних мережах, можливість неконтрольованих дій відносно банків, що підігрівалася фактом російської агресії та діяльністю в Україні банків окупанта (“Сбербанк Росії”, “Альфа-банк”, “ПІБ” тощо), змусили банкірів — народних депутатів тимчасово заспокоїти натовп, шляхом прийняття Закону “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1304-18).
Одночасно, у парламенті пройшов перше читання проект Закону “Про реструктуризацію кредитних зобов’язань з іноземної валюти в гривню” (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51541), більш відомий як Закон №4185а або “Закон Князевича”, названий в честь автора - народного депутата Р.П. Князевича.
Його називають про-банківським Законом, який передбачає перерахування валютних зобов’язань позичальників виключно за діючим курсом і жахливі умови після такого перерахування.
Проекти інших депутатів Рудьковського М.М. та Опанащенко М.В. було відхилено. Намагання ж позичальників внести проекти інших Законів не розглядалися та не обговорювалися, оскільки рядові громадяни не є суб’єктами законодавчої ініціативи, а звертатися до банкірів — депутатів сенсу не мало.
В цей же час, до спільнот в соціальних мережах, почали додаватися нібито позичальники, експерти, юристи, які заявляючи про підтримку, вели деструктивну роботу. Ці особи, почали створювати свої окремі спільноти, вести свою гру, намагаючись під гарною обгорткою подати нереальний продукт, який за фактичного стану справ в державі, ніхто ніколи робити не бути. І люди ковтали живця, об’єднувалися, обговорювалися тощо.
З’явилося значна кількість громадських об’єднань (напр. ГО “Кредитний майдан”, “Правдива країна”, “Правова держава”, “Фінінфо” тощо) які мають начебто однакові статутні цілі, однак реальні цілі не відомі рядовим позичальникам.

З метою громадського обговорення та роботи з позичальниками при Національному банку України, була створена т.н. Тимчасова комісія Громадської ради з питань врегулювання проблематики реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті (http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=6607).
До неї увійшли, нібито представники громадськості, які повинні були проаналізувати вже наявний текст “Закону Князевича” та внести свої пропозиції. Членів комісії: Богатих І.В., Коробкову О.А. та Яременко С.О., немає сенсу обговорювати, оскільки вони є прямими представниками банківського середовища, а ось із темними конячками, що нібито захищають інтереси позичальників, необхідно познайомитись ближче.

Муляр Мирослава Сергіївна - Голова комісії, член Громадської ради, директор громадської організації "Фінінфо".
Сама Мирослава на сайті http://blog.liga.net/ пише, що вона: “Юрист. Два высших образования - историческое и юридическое. В течение последних трех лет занимаюсь юридической практикой по защите прав потребителей финансовых услуг. Кроме того, моя работа включает общественную деятельность по защите прав банковских клиентов и повышении их финансовой грамотности.”
Під час деяких подій, вона представлялася, як член об’єднання “Ваш захист” (http://makeevkainfo.com.ua/content/potrebiteli-finansovyh-uslug-nachinayut-i-vyigryvayut-foto) під час інших як “юрист, експерт з питань захисту прав споживачів фінансових послуг”.
Також відомо, що в 2012 році, нею була написана кандидатська дисертація під назвою “Договір споживчого кредиту: основні ризики для позичальника”.
Жодної іншої інформації про її діяльність, активну участь в роботі, судовому захисті тощо - невідомо.

ФОТО 3
фото3

Авраменко Ярослава Петрівна - співголова Громадської ради, голова громадської організації "Правдива країна".
Колишній працівник ДельтаБанку (ще в червні 2013 року на конференції обговорювала як вибивати борги з позичальників http://www.novostimira.com.ua/news_58837.html
Інтернет переповнений її авторськими статтями про необхідність факторингу та необхідності мирного врегулювання відносин з банком. Активно просуває “Закон Князевича” в соціальних мережах та сайті ГО “Правдива країна”.

Куракін Павло Генадійович - член Громадської ради, голова громадської організації "Союз "Земляни".
У комісії, дана особа представлена начебто від громадської організації, що захищає інтереси позичальників, однак це не зовсім так. Куракін є директором Харківської міжрегіональної дирекції ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку».

Майоров Василь Олександрович - кандидат юридичних наук, громадська організація "Фінінфо".
У раді представлений так само як і Муляр М.С.  - як член ГО “Фінінфо”, однак більш відомий як адвокат, керівник mayorovgroup, що юридичною компанією. На сайті компанії розміщені матеріали ГО “Фінінфо”, що наводить на думку, про створення фіктивної громадської організації з метою включення до різних громадських рад державних органів для отримання зв’язків, лобіювання тощо.
Також відомо, що в 2010 році, ним була написана дисертація під назвою “Цивільно-правове регулювання договорів в банківській діяльності”. Не нехтував участю в політичному житті, був уповноваженою особою від  ВО "Батьківщина" на виборах 2014 року.

Савельєв Андрій Юрійович - громадська організація "Правдива країна". Обговорювати сенсу немає, оскільки Савельєв повністю підконтрольний пані Авраменко.

Яким чином вказані особи були включені до складу тимчасової комісії, які зацікавленні люди їх рекомендували - жодної інформації не знайшли.
Тому, прийшли до висновку, що включення даних осіб, відбулось без дотримання відкритих процедур, щоб тихо, без громадського обговорення, надати позитивний висновок «від громадськості» про доцільність прийняття “Закону Князевича” і позбавити позичальників шансу на майбутнє під власним дахом.

Марина Ігнатенко для газети "Столичний бізнес" 

клининг для начинающих

Клиниг - творческая работа

Виды клинига: коммерческий и не коммерческий  (бытовой)
1. Коммерческий - клининг для помещений предприятий, организаций, торговых центров, технического назначения помещений, клининг повышеной сложности - использование спец.техники, альпинизма, сложной химии, ядов. Клининг специализированый - чистка которую выполняют сертифицированые специалисты определенного уровня.
2. Бытовой- уборка квартир, домов, химчистка мебели на дому, несложная чистка с приминением химии бытового характера. Делится на две подкатегории- мобильная бригада и ежедневная (еженедельная)  уборка.

Оборудование:
1. специфическое оборудование  начиная от люлек для стекломоя, кранов, подьемников, поломоечных машин, машин для мытья фасадов без задействования людей, пураклина ... заканчивая пылесовами, водососами, роторными машинами и парогенераторами как холодного так и горячего пара.
2. стандартный набор для начала работы: пылесос сухой, пылесос для влаги, роторная машина (полотер), экстрактор, парогенератор.
В обе категории необходимо лестницы стремянки, телескопические трубки, мелкий инвентарь типа стяжек для стекот, т-образок, скребков для стекла и пола, всевозможных щеток типа "утюжок", швабр, ведер, фибр.

Работники:
Крупные компании давно работающие на рынке разрабатываюк квалификации для своих сотрудников, хотя на сегодняшний день на законодательном уровне не утверждено определенных положений для сотрудников сферы клининга. Те нормы по которым мы сейчас работаем не соответствуют современному клинингу. К чему это я.
Менеджер обьекта должен знать и уметь: 1. техника безопасности с електрическими приборами - в виду того, что большинство електрических приборов работают с водой или в воде. 2. работа на высоте (выше 2х метров это работа повышенной сложности) 3. работа с химическими средствами - профессионалы используют концентрированую химию для работы, испарения некоторой могут навредить здоровью. 4. работа в зимний период

Приятно для клиента и спокойнее самому, когда менеджер постоянно находится на объекте во время выполнения работ, так как могут возникнуть нестандартные ситуации в процессе работы.
Чаще всего, ситуации возникают по причине общения клиента с работником. В виду того, что работники часто ограничены в знаниях, могут не правильно ответить на вопрос. Во избежании такого, крупные компании и разработали правила поведения и квалификации для работников.

Квалификации клинеров:
1. уровень - вытирание пыли
2. уровень - работа с несложной техникой (пылесос) и профессиональной химией
3. уровень работа со сложной техникой
4. уровень бригадир - управление 2-3 клинерами 1-2 уровня
5. менеджер объекта - управление обьектами

Правила у всех разные, а вот основные пункты можно выделить такими:
1. о не выходе на работу предупреждать не менее чем за 12 часов
2. на вопросы клиентов не отвечать или отвечать вежливо и с улыбкой
3. при возникновении любой ситуации предупредить бригадира/менеджера
4. быть всегда опрятным и чистым, с униформой обращатся аккуратно
5. личные проблемы оставлять дома
6. без разрешения бригадира/менеджера не использовать технику или химию
7. действовать на работе согласно инструктажа


История Клининга

История клининга.

Испокон веков человечество боролось с грязью. Вначале это были лишь очень робкие попытки, которые сводились к смене места обывания. Само же осознание необходимости чистоты пришло позднее, когда люди стали реже менять насиженные места.

Шло время. Канули в лету все атрибуты первобытной жизни. Человек осознал, борьба с грязью увеличила срок жизни и уменьшила риск заболеть неизлечимыми болезнями. Постепенно приходило осознание того, что чистота жизненно необходима и люди стали чаще задумываться над тем, как облегчить процесс уборки.

Пылесос.

Начале 20го века как известно пиковое время разного рода механизмов. Одним из таких был бытовой пылесос. Прадедушкой изобретателем можно назвать Даниеля Хесса , он еще в 1860 году продемонстрировал механическое приспособление с кузнечными мехами, которые создавали воздушную тягу, а вращающиеся щётки загребали пыль и грязь. Особенностью было использовать в качестве пылесборника ёмкости с водой, в которых оседала пыль. На современный пылесос он был мало похож, но принцип сбора пыли оказался удачным и в последствии использовался во многих современных моделях с водяным фильтром.

Позднее, английский инженер Хуберт Бут в 1901 году, после долгих лет изматывающего изобретательства придумал приспособление для очистки разных поверхностей от пыли. Всё устройство вмещало в себя пять лошадиных сил, работало на бензиновом двигателе, который приводил в действие работу всего механизма. Устройство перевозили на повозке, в которую впрягали двух лошадей, обслуживалось четырьмя специалистами. Работники подгоняли телегу к дому и заводили двухсотметровые шланги в дом. Шум стоял невообразимый но, пыль исчезала внутри аппарата. Все действие было настолько необычным, что среди леди из высшего света появилось новое увлечение: дамы находились недалеко от работы команды Бута попивая чай, они с удовольствием наблюдали за таким необычным действием.

1907 год стал отправной точкой принцип работы, которых, используется производителями и посей день. В Америке некий Мюррей Спенглер создал небольшое устройство с длинной ручкой и наволочкой в качестве пылесборника. Но Спенглер , не обладая достаточными средствами, продал патент мужу своей кузины Уильяму Хуверу . Уильям оказался более предприимчивым в скором времени наладил производство небольших весом в 20 килограмм пылесосов.

Химчистка

Химчистка появилась на свет случайно. И случайность эта произошла во Франции. Знаменитый портной Жолли ещё в 19 веке, разгневанный строптивым заказчиком, опрокинул керосиновую лампу на скатерть. Каково же было его удивление, когда он обнаружил, что застарелые пятна, которые были на скатерти, исчезли. По другой версии, но тоже во Франции, один марсельский портовый грузчик, будучи навеселе, плюхнулся в бочку со скипидаром. Он остался жив и к тому же стал чище, чем был.

История химчистки определяется появлением химических средств для чистки. Началось всё, как Вы уже знаете, со скипидара или как его называли тогда терпентинового масла. Уникальная по тем временам способность скипидара расщеплять жиры, не изменяя структуру и цвет ткани, очень помогала в чистке.

Приемником скипидара стал бензол. Он лучше очищал, совсем не вонял, но потрясающе хорошо взрывался и был токсичен. Затем в 1910 был изобретён четырёххлористый углерод. Эффективность была на порядок выше, что послужило причиной появления специального оборудования с замкнутым циклом. Теперь уже за один приём можно было чистить, отжимать и сушить вещи. Это был настоящий прорыв. Но, к сожалению, воздух наполненный растворителями всё же выбрасывался в атмосферу.

Трихлорэтилен появился почти одновременно по всей Европе в двадцатые годы прошлого столетия. Наверное, сказались последствия разработок военной промышленности для проведения газовых атак на полях боевых действий. Удалось значительно удешевить производство, но высокая токсичность и коррозия металла ставили под сомнение повсеместное использование.

Растворитель Стоддарта или «уайт – спирит», созданный в 1925 году, позволил обезопасить процесс химической чистки. Теперь стало намного легче искать персонал для работ.

Послевоенное время. В 60-е годы на рынке появляются фреон – 113(или галогенный углевод) и агрегаты для химчистки с их помощью. В 80-е стали повсеместно использоваться машины для химчистки замкнутого цикла. И только в 90-е годы аквачистка с низкой температурой в щадящем режиме позволила качественно обрабатывать вещи, требующие бережного ухода.

Мойка окон

Конец 19-го века. Первая клининговая компания по мойке окон (Англия). Стекло появилось почти 2000 лет назад в Египте. И с тех пор большинство строений обзавелось этим необходимым атрибутом, который просто необходимо содержать в чистоте. Само собой разумеется, окна мыть начинали обычной водой и тканевой материей. Хотя ещё в пятом веке греческие окна мыли лошадиной щёткой

Оконная революция началась в Италии в тридцатые годы 20 столетия. Именно в этой южной стране оконных дел мастер Эторе Сцессоне придумал первое устройство для сгона воды с одним лезвием, которое было сделано из плотной кожи. Главным врагом в процессе мойки окон стали разводы и пятна от высыхающей воды. Микроволокно и специальные средства для мойки окон появились почти сразу же после второй мировой войны.

Тонированные стёкла внесли коррективу в общее дело мойки окон. Были изобретены чистящие средства для окон без аммония.

Впоследствии процесс мойки окон всё больше и больше усложнялся из-за появления сложных архитектурных сооружений. Сплошное панорамное остекленение сделало почти невозможным мытьё окон своими силами. Появились специальные выдвижные телескопические штанги, при помощи которых стали мыть окна седьмого этажа, стоя на земле. Также повсеместно для мойки фасадов и окон высотных зданий привлекаются альпинисты.

Профессиональная уборка или клининг (от англ. Cleaning– чистка, уборка, очистка) – означает выполнение работ по удалению загрязнений, уходу за отделочными материалами или покрытиями и поддержанию порядка в зданиях, сооружениях и прилегающих территориях силами специализированных компаний. Клининговые компании, и даже клининговые корпорации в мире существуют уже более 100 лет. Зародилась эта профессия ещё в XVII веке после 30-летней войны в Северной Германией, когда так называемые мойщики стен и повозок (карет) мыли в городах фасады кирпичных зданий, перемещаясь из города в город в повозках, запряжёнными лошадьми и нагруженными лестницами, щётками, мётлами, кадками с водой и песком…».

Своим рождением как российский так и украинский клининговый бизнес обязан, прежде всего, представительствам иностранных компаний. Именно они, привыкшие к тому, что за чистотой и порядком в их офисах следят сторонние фирмы, еще в начале 90-х годов познакомили нас с понятием "профессиональный клинер" - компаниями, снабженными специальным инвентарем и оборудованием, но главное - грамотным персоналом, готовым навести порядок в ваших помещениях. На сегодняшний день мы только можем представить, сколько сил потребовалось клининговым компаниям чтобы доказать потенциальным клиентам выгоды и преимущества клининга. Для того, чтобы они могли наслаждаться чистотой и качеством обслуживания.

Если рассматривать эту отрасль объективно, то профессиональная уборка является составной частью эксплуатации административных и общественных зданий, жилого фонда, промышленных зданий и сооружений, территорий городов и поселков. От ее объема и качества зависят и благополучие населения, и безопасность людей, животных и растений, и санитарное состояние, как отдельных объектов, так и целых населенных пунктов. За счет правильной и своевременной уборки можно существенно увеличить межремонтные сроки эксплуатации зданий, сооружений, покрытий, а это, в итоге, ведет к экономии средств, затрачиваемых на их обслуживание.

Бурное развитие строительной индустрии привело к созданию большого количества новых современных отделочных материалов, требующих специального ухода. А бурное нашествие транспортных средств, привело к образованию в наших городах большого количества специфических загрязнений, оказывающих отрицательное воздействие, как на окружающую среду, так и на современные покрытия, особенно, содержащие в своем составе полимерные материалы. Что вынуждает простого обывателя к покупке дорогостоящих материалов и специальных чистящих средств, а так же затратам времени и сил.

Альфа - Самец

Коли бажання бути коханою та кохати закриває очі на все інше. Коли жіночність понад усе.
Вона гарна. Вона цікава. Вона просто жінка.
Альфа-самец (α♂, от άλφα — первая буква греческого алфавита, от финикийского «алеф» — «Бык», колх. первый парень на деревне)
https://www.youtube.com/watch?v=4-W6BHoJPQk

Квест: найди путь янтаря ч. 5

Интересно, это только букавки на экране или же власти решили хоть как то боротся со старателями?
Насколько эффективными будут рейды милиции и что изменилось в Сарненском РУВД  мы узнаем позже.
А пока наслаждаемся цифрами и успехами наших доблесных в нелегкой борьбе за камни солнца.
http://mvs.gov.ua/mvs/control/rivne/uk/publish/article/124293
НА РІВНЕНЩИНІ ПРАЦІВНИКИ МІЛІЦІЇ ОХОРОНЯТИМУТЬ РОДОВИЩА БУРШТИНУ
09.12.2014

Працівники УМВС у Рівненській області формують мобільні групи, які займатимуться патрулюванням місць незаконного видобутку бурштину у північних районах області. Зокрема, працівники міліції охоронятимуть майно кар’єру та гірничу дільницю ДП «Бурштин України», яка знаходиться в урочищі Клесів, Сарненського району, адже це єдине державне підприємство, що займається видобутком та переробкою «сонячного каменю».

Начальник обласного управління міліції, підполковник Сергій Максимов планує систематичні рейди усіх районів, у яких є поклади бурштину-сирцю. Він наголосив на тому, що до такої роботи з часом залучать працівників лісової охорони та екологічної інспекції області. Більше того новий керівник управління хоче зробити процес своєрідних патрулювань та перевірок відкритим та, навіть, залучити до участі у ньому місцеве населення.

За даними управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС, у 2014 році до чергових частин МРВ області надійшло 1187 заяв та повідомлення, що стосуються незаконного видобутку бурштину.

Упродовж 2014 року працівники УМВС України в Рівненській області вилучили 197 мотопомп та 214 кілограм бурштину, коли в минулому році лише майже 18,5 кг. Виявлено 248 осіб, які займались незаконним видобутком бурштину. У цьому році на території області проведено 52 профілактично-оперативних відпрацювань.

За словами начальника управління, з початку року у провадженні слідчих підрозділів УМВС перебувало 339 кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 240 Кримінального кодексу України, у 234 яких досудове слідство закінчено, а 96 кримінальних проваджень з обвинувальними актами та угодами вже направлені до місцевих судів (минулого року – лише 79). 159 особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. За відкритими кримінальними провадженнями накладено арешт на майно загальною сумою 1 млн. 911 тис. грн., коли у 2013 році лише на 800 тис. грн.

-                      Проблема незаконного видобутку бурштину триває понад десяток років. Гострою вона стала впродовж останніх трьох років, - коментує Сергій Максимов. – Аби врегулювати ситуацію з бурштином, недостатньо лише самої роботи правоохоронних органів, сюди мають втрутитися органи законодавчої та виконавчої влади.

Навесні, на одній із сесій Рівненської облради, депутати підняли питання щодо легалізації видобутку бурштину. Пропонувалося вивести бурштин із розряду дорогоцінного каміння, щоб дозволи на його видобування можна було видавати на місцях, і встановити кримінальну відповідальність за незаконну скупку, перевезення та зберігання бурштину. Але це справа не одного дня і не одного тижня.

Проте нелегальне старательство набуло великих масштабів, від чого пошкоджено близько тисячі гектарів лісів, які потрібно буде рекультивувати. І площа земель, порушених внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, постійно зростає. Знищується родючий шар ґрунту, він заливається глиною. Дерева, корені яких підмито, валяться: утворюється так званий "пۥяний" ліс, ходити яким дуже небезпечно, оскільки глибокі ями ніхто не закопує, залишаються підземні порожнечі – пастки для людей і худоби. Питання введення Закону про бурштин з 2006 року порушували і депутати Сарненської районної ради, але їх досі ніхто не почув, допоки не виник у травні збройний конфлікт між заїжджими озброєними особами, які захотіли взяти у свої руки нелегальний видобуток бурштину, та місцевими мешканцями, які захищали родовище. Людям настільки наболіла ця проблема, що вони готові вдаватися до радикальних дій, якщо Верховна Рада України не прийме Закону про бурштин та його видобуток. Вони очікують, що цей закон зробить доступним придбання ліцензій на видобуток бурштину людьми навіть з не дуже високими статками - це може вирішити проблему працевлаштування на Поліссі, наповнення районних і сільських бюджетів, на території яких розміщені родовища.

Натомість, цифри кажуть за себе: вже половина кримінальних проваджень, із 50 заяв і повідомлень, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтею 240 ККУ, що надійшли впродовж двох останніх місяців, з обвинувальними актами та угодами направлені до місцевих судів, а 28 особам повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень.

Загалом, за вироками суду, після проведення відповідної роботи, до кримінальної відповідальності притягнуто понад 85 осіб, яким призначили штрафи та умовні терміни відбування покарання.

СЗГ УМВС

Квест: найди путь янтаря ч. 4

Куда уходит янтарь и кому это может быть выгодно.

Если думать о том, что янтарь это просто камень, который никому не нужен и пользу никакую не приносит  -  это не знать какие богатства лежат у нас под ногами. 

Хорошее оправдание в виде неоднозначной законодательной базы и «ничегонеделанья» правительства для органов охраны окружающей среды самое то. Безнаказаная незаконность дает добро на массовость выработки янтаря в Ровненской области.  Это как золотая лихорадка, с разницей на то,  что в прошлом веке каждый зарабатывал для себя, а в нынешнем – для «дяди».

Спросив прохожего на улице о том, что он знает про янтарь, человек с открытой душой и честной совестью водителя тепловоза, спокойно ответит, что про пользу янтаря он не знает, а вот про то, как его добывают и как зомбируют местное население на добычу — видел. Это еще раз подчеркивает всю суть проблемы.

Оперативные сводки о разрушении десятков гектаров лесных угодий и полей сельскохозяйственного назначения, изъятие дорогостоящих мотопомп кустарного производства, стрельбища среди белого дня – все это лишь мишура, замыливание глаз от реально глобальной проблемы. Заклады янтаря не безграничны. При такой массовости раскопов еще лет 10 и в этой местности работы никому не будет. Что дальше?

Менталитет местного населения уже сегодня прочно вносит в подкорку головного мозга – хочешь новую вещь - копай янтарь! И не важно, что этому юному старателю всего 8-9 лет. Он знает цену своей работе.

Курсируя лесными тропами и периодически набредая на полесские домишки — места не тронутые цивилизацией — понимаешь, как все просто в этом мире. Как легко любой местный  князек с легкостью может купить себе в рабство любого жителя таких поселений. Описывать домишки нет смысла, нужно видеть. Одно свидетельство того что там все сложно это элементарное отсуствие связи. Любому жителю мегаполиса такое может показатся невозможным.

Общаясь с населением слушаешь невероятные рассказы о целых “городах” на местах раскопов янтаря. Автобусы с китайцами, женщины с беляшами и чебуреками. На розлив алкоголь любого градуса. Даже некоторые придорожные кафе заключают «договора» с главным на обеды для работяг.

Проверка на месте выяснила, что много из рассказов правда.

Главное условие приема на работу – физическое здоровье и полное отсуствие вопросов к начальству. Верховная власть сбежавшего “царя” устроила определенную вакансию для работы и прекрасно понимала, как правильно регулировать отношения с подчиненными. Зная, пристрастие к алкоголю у трудяг, и после принятия ста грамм абсолютное покорение старателей своим «князьям», старателей регулярно спаивают — такая схема рабства до сих пор работает.  Абсолютное покорение за 500 гривен в день без права увольнения — разве это не рабство по Вашему? К такой работе не редко привлекают женщин и детей.

Попробую устроится на работу.

Коломойський, пропіарившись на тітушках, позбавляє дітей житла.

Про те, якими нормативами керується банк, та як ставиться до своїх "клієнтів" майже кожен українець знає по собі. Непосильні звичайному громадянинові відсотки, неймовіні штрафи та з "неба" взяті пені затягують пасок на животі будь кого. Доказовою базою для вирішення питання про зменшення відсоткової ставки або реструктуризації заборгованості є виключно доказова база банку. "Вибачення" певної суми нарахувань призводить ще до більшого кредитного рабства позичальника. Навіть позбавлення позичальника майна, яке є залогом (заставою) кредиту, не дає звільнення з рабства.

Отримавши певні "блага" у вигляді невеличкого кредитного ліміту на картку, людина отримує фінансовий допінг від якого позбавитись неможливо, а попит на нього росте. Ховаючи рабські умови боргового ярма за яскравою рекламою з привілеями для майбутнього споживача, банк вже заздлегіть знає про вартість людського життя.

Під час подій на Майдані та полюванні на тітушок, банком який належить Коломойському, було виплачено гроші за поімку "москалів
privat" це зробило неаби який позитивний піар в якому Коломойський показав себе як чесний громадянин України, що дбає про спокій в країні. Крім того, він неоднократно натякав на те, що допомагає силам АТО з власної кишені. Так от, все би нічого, якби власник Приватбанку не був бізнесменом, який ніколи не втратить свого. Спочатку дає, а потім?
А потім, вирішує отримати затрачені кошти зі своїх підопічних — клієнтів Приватбанку. Вирішення судових справ та виселення людей з помешкань — звичайна справа для працівників Привату. Байдуже, скільки звернень та заперечень від доведених до боргів позичальників надходить в банк та судові установи, байдуже, що іпотечні квартири це єдине житло маленьких мешканців країни.

Взявши кредит на квартиру, родина з двома дітьми не очікувала стати “рабами” Приватбанку. Виплативши потрібний перший внесок, та отримавши кредит на 185 тисяч гривень, придбали в іпотеку житло. 14 відсотків річних були посильними для звичайного провідника з містечка Козятин, що на Вінничині. Неочікуване підняття відсоткової ставки та народження другої дитини, стали причиною заборгованості по кредиту. Вимоги фінансової установи про оплату боргу привели до повного нерозуміння: ЗА ЩО ПЛАТИТИ?!.

ВІДЕО

Відсутність документів на майно, відсутність пояснень та роз’яснень зі сторони банку про підняття відсоткової ставки. Розпач. Нарахування штрафів та пені в домільйонному розмірі. Програні позичальником суди, і як результат — рішення про виселення. Заперечення про неможливість виселити двох дітей від Служби у справах дітей — не є перешкодою для робочої злоби банку.
Дзвінки з погрозами серед ночі, фейкові листи батькам та рідним позичальників, прихід додому так званих “колекторів” - підірве психіку будь якої здорової людини. Державний виконавець, під час виконавчих дій, має панібратські стосунки зі своєю групою підтримки від Приват банку, з поясненнями, що він зобов’язаний захищати інтереси стягувача(?!!).

ВІДЕО

Результатом цього двоє дітей, одна з яких малолітня, залишаються без даху над головою, без новорічного свята та без надії на майбутнє. Помешкання, в якому вони проживають, виставляється на аукціон за ціною вартості кредиту, а домільйонні штрафи банку лягають важким тягарем на плечі батків. КРЕДИТ НЕ ПОГАШЕНО.
Таких сімей багато. Найбільше страждають саме мало захищені соціальні групи населення,  люди без вищої освіти та без можливості найняти юриста, який би міг пояснити ту чи іншу догму банку. Єдине, що стало лякати останнім часом, це те, що працівники виконавчої служби замість виконання Закону, за окрему винагороду, відстоюють інтереси банку.
Громадськість ще не навчилась відстоювати свої права, не навчилась користуватись послугами спеціалістів, кожен самотужки тягне ярмо фінансового рабства, сподіваючись на дарунок долі.

Це лише початок, настав час антиПриватівського майдану. 

Квест: найди путь янтаря ч.3

Первые владельцы “солнечного камня”

Первыми добытчиками “земного солнца” были рыбаки. Их можно называть и владельцами каменных угодий. Однако, государство Авар в 6 веке после захвата поселения Кауп, сделал его центром янтарной торговли. Упадку Каупу способствовали скандинавы, сделав центром торговли Датское королевство. Истории известен факт захвата части побережья балтийского моря Тевтонским орденом еще в 13 веке. Тевтонский орден торговлю янтарем вел самостоятельно. Торговый дом ордена заключал договоры на поставку различных товаров, но самым выгодным был сбыт янтаря. Торговый дом покупал сырье и поделки из янтаря у маршала ордена и перепродавал их значительно дороже в другие страны.

На территории Киевкой Руси камень был достаточно распостранен, известны месторождения на всей территории вдоль Днепра, поэтому камень не имел серьезной популярности среди населения для добычи и продажи.

Более глобальные раскопки и добыча янтаря на территории Украины отслеживаются в период СССР, именно тогда некоторой власти стало выгодно заниматся столь малозатратным и высокоприбыльным бизнесом. Основную часть янтаря добывали в Калиринградской области ( сейчас России), а вот на Полесский янтарь смотрели сквозь пальцы. Идеология российского гражданства говорила нам о том, что “все вокруг колхозное все вокруг мое” и это давало неким политическим господам на глазах у всех получать дивиденты в столь заветных, на то время, долларовых единицах. Наличие госпредприятия было на руку.

В Независимой Украине пока не были сформированы “условия” труда на рынке на законодательном уровне, пока расставлялись новые учасники раздела рынка и так называемые владельцы “земель” местные бизнесмены работали во благо семьи. Первой ласточкой стал приказ Президента Украины “ про охрану и исспользование Клесовского месторождения янтаря” в 1993 году чем запретил частную добычу и предоставил исключительное право добычи передали государству. ООО ГП “Укрбурштин”(выделили в 2014 году - 11 гектаров земельных угодий) предприятие добывает в среднем 3 тонны на год, о том, сколько “намыто” камня не для официальных бумаг умалчивает. Об этом помалкивает и месная власть, получая взамен некоторые блага и привилегии. Тех, кто был не согласен, быстро приструнивали, понижая в должности, увольняя по собственному желанию, давая условный срок либо же штраф...

Приходящая новая политическая власть на рынке только усугубляла обстановку принимая один за другим противоречащие законы закрывающие все возможности честной добычи камня для обычных граждан и развязывая тем самым руки и давая все возможные блага “собственникам” такой земли.

Так однажды в Ровненскую облась заглянул по делам творческим сын одного на то время президента. И решил Александр предоставить местному населению работу за гроши превратив последних в рабов, пригласив к бизнесу своего друга Артема Пшонку. Все бы ничего, купленная власть, военизированая охрана, сбор камня и несведомость граждан давало большие перспективы для благополучного торга с Китаем и Польшей. Расставляя по нужным постам “своих” людей Александру оставалось только собирать урожай.

Так у власти появились начальник обласной милиции Николай Щирук, прокурор Сергей Кубрак, начальник ГАИ Семенюк Александр, появились так же особые люди в СБУ. Со своей стороны, все органы исполнительной службы работают в рамках своей компетенции, ведь все прекрасно знают, что куда и откуда. Местное население соглашалось работать на “власти” даже при условии работы в болоте и выплате за неделю 1000 долларов крышевателям, только чтоб прокормить свою семью.

Бунт начался с “революции достоинства” с уходом “семьи” местная власть решила удержать контроль над добычей камня но, ей это практически не удалось.